Каналізація — це не той момент, на якому варто економити чи поспішати. Одна помилка з ухилом труби — і через рік доведеться розкопувати підлогу заново. Але якщо розібратись у послідовності робіт, зробити систему власноруч цілком реально, навіть без досвіду в сантехніці.
З чого почати: проектування системи
Перш ніж купувати труби, візьміть аркуш паперу й намалюйте план будинку. Позначте всі точки водовідведення — унітаз, раковину, ванну, пральну машину, кухонну мийку. Від кожної точки має йти труба до стояка або до вигрібної ями/септика.
Головне правило тут просте: чим коротший шлях стоків до виведення — тим менше проблем. Довгі горизонтальні ділянки труб схильні до засмічень, особливо якщо ухил зроблений неправильно.
Стандартні діаметри труб для внутрішньої каналізації:
- 50 мм — для раковини, ванни, пральної машини;
- 110 мм — для унітаза та центрального стояка.
Змішувати ці діаметри без перехідників не можна, тому одразу продумайте, де знадобляться трійники з редукцією.
Ухил труб — те, на чому не можна економити
Ось тут більшість новачків і роблять головну помилку. Здається логічним: чим більший ухил, тим швидше стоки підуть. Насправді — ні. Якщо ухил завеликий, вода витікає швидше за тверді частинки, і в трубі залишається сміття, яке потім забиває систему.
Оптимальний ухил:
- для труби 50 мм — 3 см на кожен метр довжини;
- для труби 110 мм — 2 см на метр.
Перевіряти краще будівельним рівнем з нахилом або лазерним рівнем — звичайне «на око» тут не працює. Я бачив ситуацію, коли майстер поклав трубу практично горизонтально, і кухонна мийка почала бентежно булькати кожного разу, коли зливали воду з ванни поверхом вище. Довелось перекладати.
Матеріали та інструменти
Для внутрішньої розводки зараз практично всі використовують ПВХ-труби — вони легкі, недорогі, не гниють і монтуються без зварювання, просто на розтруб з гумовим ущільнювачем.
Знадобиться:
- труби ПВХ (50 та 110 мм);
- трійники, коліна на 45° та 90°;
- ревізії (спеціальні заглушки з люком для прочистки);
- герметик силіконовий;
- ножівка по металу або спеціальний труборіз;
- рівень, рулетка, олівець;
- кріплення-хомути для фіксації труб до стіни.
Коліна на 90° краще уникати на горизонтальних ділянках — вони створюють турбулентність і сприяють засмічуванню. Замість одного різкого повороту використовуйте два по 45°, це працює значно надійніше.
Монтаж внутрішньої розводки
Починається все зі стояка — вертикальної труби діаметром 110 мм, яка йде від найвищої точки (зазвичай санвузол на другому поверсі, якщо будинок двоповерховий) до виведення назовні.
До стояка під’єднуються всі горизонтальні лінії від сантехприладів. Порядок робіт приблизно такий:
- Монтуємо стояк, фіксуємо хомутами до стіни кожні 1–1,5 метра.
- Встановлюємо ревізію в нижній частині стояка — вона знадобиться, якщо колись доведеться прочищати систему.
- Прокладаємо горизонтальні труби від унітаза, ванни, мийки з дотриманням ухилу.
- З’єднуємо всі гілки через трійники до стояка.
- Перевіряємо герметичність з’єднань — на розтрубах має стояти гумове кільце, додатково можна пройтись силіконовим герметиком.
Унітаз підключається окремо через гофровану манжету або жорсткий перехідник — тут важливо, щоб з’єднання було абсолютно герметичним, бо саме тут найбільше навантаження по об’єму стоків.
Пральну машину і посудомийку варто підключати через сифон з клапаном, який запобігає зворотному ходу запахів з каналізації в приміщення.
Виведення каналізації назовні
Труба виходить з будинку нижче рівня промерзання ґрунту — для більшості регіонів України це приблизно 80–120 см залежно від кліматичної зони. Якщо труба буде вище, взимку стоки в ній можуть замерзнути, і це вже серйозна проблема, яку не вирішити прочищенням тросиком.
На виході з фундаменту роблять футляр — трубу більшого діаметра, в яку вставляється каналізаційна труба з невеликим зазором. Це захищає від просідання ґрунту та механічних навантажень.
Далі труба йде до зовнішньої системи — септика, вигрібної ями або центральної каналізації, якщо будинок підключений до неї. Ухил зовнішньої ділянки той самий — 2 см на метр для труби 110 мм, і тут теж краще перестрахуватись і перевірити рівнем, а не на око.
Септик чи вигрібна яма: що обрати
Якщо будинок не підключений до центральної каналізації, доведеться будувати автономну систему. Вигрібна яма — найпростіший варіант, по суті герметична або напівгерметична ємність, куди стікають усі відходи. Мінус очевидний: її треба регулярно відкачувати асенізаторською машиною, а запах навіть при хорошій герметизації часом пробивається.
Септик — рішення трохи складніше, зате комфортніше в довгостроковій перспективі. Це система з кількох камер, де стоки поступово освітлюються, тверді частинки осідають, а рідина проходить додаткове очищення й іде на фільтраційне поле або в дренажний колодязь. Відкачувати такий септик потрібно значно рідше — раз на рік чи навіть рідше, залежно від обсягу та кількості людей у будинку.
Готові пластикові септики зараз продаються практично будь-якого об’єму, і встановити їх простіше, ніж будувати з бетонних кілець. Хоча кільця теж досі використовують — вони дешевші, але вимагають більше земляних робіт і обов’язкової гідроізоляції.
Вентиляція каналізаційної системи
Про це часто забувають, а потім дивуються, чому з унітаза чи раковини тягне неприємним запахом. Стояк каналізації обов’язково повинен мати вентиляційний вихід на дах — фанстек. Це не просто труба для запаху, вона вирівнює тиск в системі, коли зливається велика кількість води, і запобігає «зриву» гідрозатворів у сифонах.
Якщо будинок одноповерховий і повноцінний стояк з виходом на дах зробити складно, можна встановити вакуумний клапан на верхній точці системи — він пропускає повітря всередину, коли тиск падає, але не випускає запах назовні.
Перевірка системи перед фінішним оздобленням
Перед тим як зашивати труби в стіни чи заливати стяжку, обов’язково перевірте всю систему на герметичність і прохідність. Найпростіше — просто злити велику кількість води одночасно з кількох точок і подивитись, чи не підтікає де-небудь на з’єднаннях.
Хороша ідея — сфотографувати всю розводку до того, як вона зникне під фінішним покриттям. Через кілька років, коли знадобиться щось ремонтувати, ці фото зекономлять купу часу й нервів.
Каналізація в будинку — це система, яка прощає мало помилок і живе довго, якщо зроблена правильно. Дотримання ухилів, правильний підбір діаметрів, грамотна вентиляція і якісні з’єднання — ось, по суті, весь секрет. Складніше за суть роботи — тільки терпіння розібратись з деталями один раз, щоб потім роками не думати про цю тему взагалі.