Біде досі рідкість у наших квартирах, хоча річ, скажу чесно, зручна. Європейці цим користуються віками, а у нас частіше ставлять гігієнічний душ — простіше і дешевше. Але якщо в санвузлі є місце і бажання, встановити біде цілком реально самому, без виклику сантехніка. Головне — розібратися з типом конструкції та підготувати комунікації правильно.
Які бувають біде і що обрати для самостійного монтажу
Перш ніж братися за інструменти, варто визначитися з моделлю. Від цього залежить і складність робіт, і те, що доведеться купувати додатково.
Підвісні біде виглядають ефектніше, займають менше місця візуально (хоча насправді потребують інсталяції в стіні), простіше миються — під ними немає “мертвої зони”. Але для монтажу знадобиться зробити фальшстіну або нішу, встановити раму-інсталяцію, а це вже серйозніша будівельна робота. Якщо у вас звичайна панельна квартира без капітального ремонту в планах — краще не братися.
Підлогові моделі — це те, з чим впорається практично будь-хто. Купуєте виріб, кріпите до підлоги дюбелями, підключаєте воду й каналізацію. Класика жанру, перевірена десятиліттями.
Є ще комбіновані варіанти — унітаз з функцією біде або накладна кришка-біде. Це взагалі найпростіший шлях, якщо хочеться функціональність без окремого приладу. Але стаття про класичне окреме біде, тому підлогову модель і розглянемо детальніше.
Що знадобиться з інструментів та матеріалів
Список не такий вже й довгий, більшість речей знайдеться в господарстві або коштує копійки:
- перфоратор або дриль з ударним режимом;
- рівень (краще пузирковий і невеликий, для точності);
- розвідний ключ і набір гайкових;
- герметик санітарний силіконовий;
- фум-стрічка або лляна підмотка;
- дюбелі, які йдуть в комплекті з біде (якщо немає — купити окремо, зазвичай 8-10 мм);
- гнучкі підводки для холодної і гарячої води;
- гофра або жорстка труба для підключення до каналізації.
Ще знадобиться сам змішувач для біде — він відрізняється від звичайного, зазвичай з довгим носиком, що спрямований вниз, у чашу. Купувати краще одразу в комплекті з ексцентриками та підводками, щоб не бігати потім по магазинах.
Підготовка місця під біде
Тут важливо не поспішати. Спочатку визначте точне місце встановлення — стандартна відстань від стіни туалету чи ванної кімнати, від унітаза, від інших сантехнічних приладів. За нормами між біде і сусідніми приладами має бути хоча б 20-25 см вільного простору, інакше незручно буде користуватися.
Перевірте, чи є в місці монтажу підведення води і чи близько каналізаційний випуск. Якщо труби вже розведені під майбутнє біде — пощастило. Якщо ні — доведеться штробити стіну або підлогу, тягнути нову трубу від стояка. Це вже трохи більше роботи, але нічого надскладного.
Каналізаційний відвід у біде, до речі, влаштований інакше, ніж в унітазі — діаметр менший, зазвичай 40 мм (як у раковини чи ванни), а не 100-110 мм. Тому підключати біде можна навіть до трійника від умивальника, якщо той поруч і дозволяє схема розведення.
Покроковий монтаж біде
Коли підготовка завершена, сама установка займає години дві-три, якщо не поспішати і робити акуратно.
Крок 1. Розмітка. Ставите біде на підготовлене місце, перевіряєте рівнем горизонтальність, олівцем відмічаєте крізь монтажні отвори точки для свердління. Деякі моделі мають знімні кріпильні планки — зручніше знімати їх і працювати окремо, не тримаючи важку чашу на вазі весь час.
Крок 2. Свердління. Перфоратором свердлите отвори під дюбелі. Глибина зазвичай 5-6 см, дивіться на упаковці дюбелів — там завжди вказано. Не забувайте про пилозахисні окуляри, бетонний пил дуже неприємна штука, коли летить в обличчя.
Крок 3. Кріплення чаші. Вставляєте дюбелі, ставите біде на місце, прикручуєте болтами через прокладки (вони йдуть у комплекті, зазвичай гумові або пластикові — щоб не тріснув фаянс від надмірного затягування). Затягувати треба рівномірно, по черзі з різних сторін, а не одним махом до упору.
Крок 4. Підключення каналізації. До випуску біде під’єднується гофра або пряма труба-перехідник, далі йде до трійника каналізаційного стояка або сифону раковини. Стик обов’язково обробляється герметиком — навіть найменша течія з часом дасть про себе знати вологою і запахом.
Крок 5. Встановлення змішувача. Змішувач кріпиться в отвір на бортику біде (у більшості моделей отвір передбачений заводом). Знизу підключаються гнучкі шланги до водопровідних труб через ексцентрики з фум-стрічкою на різьбі.
Крок 6. Підключення води. Гнучкими підводками з’єднуєте змішувач з трубами холодної і гарячої води. Тут важливо не переплутати сторони — зазвичай гаряча зліва, холодна справа, хоча буває й навпаки, залежно від розводки в конкретній квартирі.
Крок 7. Перевірка. Відкриваєте воду, дивитеся на всі з’єднання — чи немає підтікань. Спускаєте воду через випуск, перевіряєте канализаційне з’єднання так само уважно.
Типові помилки при самостійному встановленні
Найчастіше люди помиляються з розмічуванням отворів — забувають перевірити рівень, і біде стоїть трохи криво. Здається дрібниця, але вода з чаші тоді збирається не там, де треба, і виглядає це не дуже естетично.
Друга поширена помилка — економія на герметику або взагалі його відсутність на стиках. Через кілька місяців з’являється запах з-під плінтуса, і доводиться все розбирати заново.
Ще одна типова ситуація — забувають про запірні крани перед підключенням. Якщо в квартирі немає окремих вентилів на трубах до біде, варто їх встановити одразу під час монтажу. Це дуже спрощує життя, якщо колись знадобиться замінити прокладку чи сам змішувач — не треба перекривати воду на весь стояк чи квартиру.
Скільки коштує встановлення і чи варто економити на майстрі
Самостійна установка біде обходиться практично безкоштовно, якщо є базовий інструмент вдома. Виклик сантехніка в Києві чи іншому великому місті коштує зазвичай від 800 до 1500 гривень за роботу, не рахуючи матеріалів. Для когось це не гроші, а хтось вважає — навіщо платити, коли можна впоратися самому за вихідний день.
Якщо є досвід підключення унітаза чи раковини — з біде проблем точно не буде, принцип той самий. Якщо ж це перший досвід сантехнічних робіт у житті — краще подивитися пару відеоінструкцій перед стартом, щоб розуміти послідовність дій наочно, а не тільки в теорії.
Головне — не поспішати, перевіряти кожне з’єднання і не боятися перепитати продавця в магазині про особливості конкретної моделі перед покупкою. Кожен виробник трохи по-своєму комплектує кріплення і патрубки, тому універсальної інструкції на всі випадки не існує — є загальний принцип, який описаний вище, а деталі завжди варто уточнювати.