Встановлення ванни — робота, яку цілком реально зробити самому, якщо є прямі руки і трохи терпіння. Головне — не поспішати на етапі підготовки, бо саме там найчастіше і закопуються майбутні проблеми з протіканнями чи хитанням чаші. Розберемо весь процес від а до я, без зайвої води.
Що знадобиться перед початком робіт
Спочатку варто зібрати весь інструмент і матеріали, щоб потім не бігати в магазин з мокрими руками. Знадобляться:
- рівень (краще довгий, від 60 см);
- дриль або перфоратор;
- герметик санітарний (силіконовий, з антигрибковим ефектом);
- ніжки або кронштейни для ванни (зазвичай йдуть в комплекті, але не завжди якісні);
- гайковий ключ, викрутки;
- сифон з переливом;
- монтажна піна (за потреби);
- рулетка, олівець.
Якщо ванна чавунна — знадобиться ще й напарник, бо в одиночку тягати таку махину не варто ні здоров’ю, ні спині. Акрилові й сталеві моделі значно легші, з ними впорається одна людина.
Підготовка приміщення
Перед тим як заносити ванну у ванну кімнату (вибачте за тавтологію), треба демонтувати стару сантехніку, якщо вона там стояла. Відключаємо воду на стояку — це обов’язково, навіть якщо здається, що труба “суха”.
Далі оглядаємо підлогу і стіни. Якщо є стара плитка, яка відвалюється, або підлога нерівна — краще вирівняти зараз, поки ванни ще немає. Пізніше підлазити під встановлену чашу буде значно складніше, а часом і зовсім неможливо без демонтажу.
Стоки теж перевіряємо заздалегідь. Каналізаційна труба має бути в нормальному стані, без тріщин, з правильним нахилом до стояка (приблизно 2 см на метр довжини). Якщо труба стара чавунна і вже “плаче” іржею — саме час її замінити на пластикову, поки доступ вільний.
Крок 1: Збірка каркасу або ніжок
Більшість сучасних ванн комплектуються ніжками з регулюванням по висоті. Це зручно — можна виставити чашу рівно навіть якщо підлога має невеликий перекіс.
Ніжки кріпляться до дна ванни зазвичай на болтах або спеціальних кронштейнах. Тут важливо не перетягнути кріплення, особливо якщо ванна акрилова — матеріал крихкий у місцях кріплення і може тріснути.
Для чавунних ванн часто використовують просто ніжки-опори без складної регулювальної системи, оскільки вага чаші сама по собі забезпечує стабільність. А от сталеві ванни, навпаки, найкапризніші — вони легкі, тому будь-яка неточність призводить до вібрації і характерного “бряжчання” при наборі води.
Крок 2: Встановлення ванни на місце
Заносимо ванну в приміщення і ставимо на попередньо зібрані ніжки чи каркас. На цьому етапі поки не притискаємо до стіни впритул — треба перевірити рівень і за потреби підкрутити ніжки.
Беремо рівень і прикладаємо вздовж борта ванни, потім впоперек. Невеликий нахил у бік зливного отвору (буквально пару міліметрів) — це навіть добре, вода краще стікатиме. А от перекіс убік — це вже проблема, вода буде накопичуватись з одного боку і чаша швидше зноситься.
Якщо ванна не прилягає щільно до стіни через нерівності — не страшно. Цей зазор потім закриється плиткою або спеціальним плінтусом, головне щоб він був не більше 3-5 см.
Крок 3: Підключення сифону та зливу
Сифон — деталь, на якій економити не варто. Дешевий пластик за пару років почне протікати в місцях з’єднань, і доведеться все розбирати заново.
Порядок підключення приблизно такий:
- Встановлюємо злив у отвір на дні ванни, попередньо промазавши прокладку герметиком.
- Кріпимо перелив (верхній отвір для аварійного стоку зайвої води).
- З’єднуємо злив і перелив гофрованою трубкою або жорсткою трубою сифону.
- Підключаємо вихід сифону до каналізаційної труби через гумову манжету.
Тут важливий нюанс — всі з’єднання перевіряємо на герметичність до того, як зашиємо ванну екраном чи плиткою. Наливаємо трохи води в ванну, зливаємо і дивимось знизу — чи немає підтікань. Краще витратити зайвих 15 хвилин зараз, ніж потім розбирати готовий екран.
Крок 4: Фіксація ванни та герметизація
Коли переконались що все стоїть рівно і сифон не тече, ванну можна остаточно закріпити. Якщо є кронштейни для кріплення до стіни — прикручуємо їх дюбелями.
Стик між ванною і стіною обов’язково проходимо герметиком. Це критично важливий момент — саме через щілину в цьому місці вода найчастіше протікає під плитку і призводить до грибка на стіні сусідів знизу (якщо ви живете не на першому поверсі).
Герметик наносимо суцільною смугою, без розривів. Перед нанесенням стик варто знежирити спиртом або спеціальним засобом — так герметик триматиметься довше і не відшарується вже за місяць.
Деякі майстри додатково використовують спеціальну стрічку-бордюр (самоклеючу) поверх герметика — вона захищає шов від прямого контакту з водою і виглядає акуратніше за просто силіконовий валик.
Крок 5: Монтаж екрану
Екран під ванну виконує дві функції — естетичну (приховує комунікації і ніжки) і практичну (дає доступ до сифону при потребі через ревізійний люк).
Екрани бувають:
- пластикові розсувні — найпростіші, дешеві, легко знімаються;
- з плитки на каркасі з гіпсокартону — довговічніше, але складніше в монтажі;
- акрилові в комплекті з ванною — підбираються за розміром під конкретну модель.
Якщо плануєте класти плитку на екран — обов’язково залиште ревізійний люк розміром хоча б 20х20 см навпроти сифону. Без цього доступу будь-яка проблема з засмічуванням перетвориться на цілу операцію з розбирання плитки.
Типові помилки, яких варто уникати
Найчастіша помилка — встановлення ванни без перевірки рівня “на око”. Здається, що і так рівно, а через тиждень з’ясовується, що вода не витікає повністю і застоюється в кутку.
Друга поширена проблема — економія на герметику або нанесення його на брудну, вологу поверхню. Такий шов тримається максимум пару місяців, потім розтріскується і починає пропускати вологу.
Ще один момент, про який часто забувають — не перевіряють підключення до каналізації під навантаженням. Тобто наливають трохи води, зливають, все ніби добре. А коли потім набирають повну ванну для купання — виявляється, що злив не встигає відводити воду і вона піднімається до країв перелива. Краще одразу протестувати систему з повним наповненням.
І наостанок — не варто зашивати ванну екраном одразу після встановлення, без “тестового періоду” хоча б в кілька днів. За цей час можуть проявитися дрібні протікання, які на перший погляд непомітні.
Встановлення ванни своїми руками — цілком посильне завдання навіть для людини без досвіду в сантехніці. Головне дотримуватись послідовності, не поспішати з герметизацією і завжди перевіряти рівень перед фінальним закріпленням. Якщо все зробити акуратно, ванна прослужить не один десяток років без протікань і зайвих клопотів.