Зворотний осмос — це, мабуть, найпопулярніший спосіб домашнього очищення води за останні років десять. Купити фільтр і поставити його самому цілком реально, навіть якщо ви ніколи в житті не тримали в руках розвідний ключ. Головне — розуміти послідовність дій і не поспішати там, де поспіх шкодить.
Розберемо все по кроках: від розпакування коробки до першого стакана чистої води.
Що є в комплекті і що знадобиться додатково
Стандартна система зворотного осмосу — це бак для готової води, блок з 3-5 картриджів (передфільтри, мембрана, постфільтри), кран для чистої води, трубки та фітинги. Виробники типу Aquafilter, Ecosoft чи Гейзер комплектують набір майже всім необхідним, але кілька дрібниць все одно доведеться докупити або знайти вдома.
З інструментів реально знадобляться:
- дриль зі свердлом на 10-12 мм (для отвору під кран, якщо в мийці немає готового);
- розвідний або газовий ключ;
- викрутка;
- фум-стрічка або лляна підмотка;
- ганчірка, відро — куди ж без них, вода все одно проллється.
Якщо у вас гранітна або кам’яна стільниця — свердлити самому я б не радив. Тут краще викликати майстра з алмазним свердлом, бо звичайне зіпсує і стільницю, і настрій.
Вибір місця під мийкою
Система стає під мийку, в тумбу. Простір там завжди в обріз — газова труба, каналізаційний сифон, іноді ще й посудомийка встромилась. Тому перш ніж щось прикручувати, просто поставте корпус фільтрів і бак на місце і подивіться, чи все зачиняється, чи є доступ до крана подачі води.
Бак краще ставити подалі від гарячих труб опалення чи бойлера — пластик і тепло не дружать. Ідеально, якщо між баком і трубою гарячої води буде хоча б сантиметрів 15-20.
Підключення до водопроводу
Тут є два варіанти: врізатися в трубу холодної води напряму або скористатися трійником, якщо він вже стоїть від попереднього фільтра.
Якщо трійника немає, доведеться перекрити воду на стояку (або хоча б на вводі в квартиру), злити залишки з крана, і встановити спеціальний кран-трійник на гнучкий шланг підводки до мийки. Більшість комплектів йдуть з таким краном у наборі — він накручується прямо на трубу, а від нього вже йде трубочка до системи фільтрів.
Важливий момент: тиск у трубі перекривайте обов’язково, навіть якщо здається, що “капне трошки”. Досвід підказує — капає завжди більше, ніж очікуєш, особливо коли ти вже лежиш під мийкою з викруткою в зубах.
Встановлення крана для чистої води
Кран для очищеної води зазвичай ставлять окремо від основного змішувача — прямо в мийку або стільницю поруч. Якщо на мийці є заглушка для розпилювача (така кругла кнопка збоку), можна скористатись нею — це найпростіший варіант, свердлити нічого не треба.
Якщо заглушки немає, доведеться робити отвір. Свердлять акуратно, поступово збільшуючи діаметр свердла, щоб не розколоти емаль чи нержавійку. Після встановлення крана знизу підкладають прокладку і затягують гайку — не занадто сильно, інакше можна перетягнути різьбу.
Монтаж корпусів фільтрів і мембрани
Корпуси картриджів кріпляться до стінки тумби спеціальними скобами — вони йдуть в комплекті, разом із саморізами. Тут все просто: приклав, розмітив олівцем, просвердлив, прикрутив.
Мембрана зазвичай вже стоїть у своєму корпусі з заводу, окремо монтувати її не треба — тільки перевірте, чи щільно закручена кришка.
Порядок підключення картриджів через трубки такий:
- Вода з крана-трійника йде на перший передфільтр (механічне очищення).
- Далі — вугільний фільтр.
- Потім мембрана зворотного осмосу.
- Після мембрани — постфільтр (найчастіше додатковий вугільний або мінералізатор).
- Готова вода йде в бак-накопичувач.
- З бака через останній постфільтр — на кран чистої води.
Трубки ріжуться спеціальним різаком (він теж часто йде в комплекті) або гострим канцелярським ножем — головне рівний зріз, без задирок, інакше фітинг протече.
Підключення дренажної трубки
Це той момент, який часто плутають новачки. Дренаж — це трубка, через яку скидається концентрат (та частина води, яку мембрана відфільтрувала як “брудну”). Її підключають до сифона мийки через спеціальний дренажний хомут-сідло.
На сифоні свердлять невеликий отвір (діаметр вказаний в інструкції, зазвичай 6-8 мм), одягають хомут, закручують гвинтами так, щоб він щільно охопив трубу сифона. У хомут заводиться дренажна трубка від системи.
Дренаж має бути вище рівня зливного коліна, інакше вода з каналізації може підсмоктуватись назад у систему — а це вже пряма загроза для мембрани і взагалі негігієнічно.
Установка обмежувача потоку і зворотного клапана
Ці дві деталі часто йдуть окремо від основного блоку і про них забувають в перший раз. Обмежувач потоку (флоу-рестриктор) ставиться на лінії дренажу — він регулює тиск для правильної роботи мембрани. Зворотний клапан монтується між мембраною і баком, щоб вода з бака не поверталась назад під тиском.
Без цих елементів система або взагалі не запрацює нормально, або мембрана вийде з ладу набагато швидше — за кілька місяців замість кількох років.
Підключення бака-накопичувача
Бак підключається останнім, через кран на його горлі. Перед першим запуском бак треба перевірити на попередній тиск повітряної подушки — накачати через ніпель (як велосипедну камеру) до 0,5-0,7 бар, якщо він порожній чи занадто здутий. Це робиться манометром і звичайним насосом, велосипедним чи автомобільним.
Перший запуск і промивка системи
Коли все зібрано, відкривайте кран подачі води повільно і одразу перевіряйте всі з’єднання на протікання — рукою, на дотик, кожен фітинг. Якщо десь підтікає — не панікуйте, найчастіше просто трохи недокручена гайка.
Перший бак води зливайте — не пийте його. Мембрана і вугільні картриджі на старті “промивочні”, вода може мати легкий присмак пластику чи вугілля. Зазвичай рекомендують злити 2-3 повних баки, перш ніж пити воду з системи.
Типові помилки при самостійному підключенні
Найчастіше новачки припускаються таких помилок:
- забувають зворотний клапан, через що бак “здувається” сам по собі;
- неправильно підключають дренаж — нижче рівня сифона, і воду підсмоктує назад;
- перетягують фітинги, через що тріскає пластик і з’являється протікання;
- ставлять систему впритул до гарячих труб;
- не перевіряють тиск в баку перед запуском.
Кожна з цих дрібниць окремо не критична, але разом вони перетворюють просту установку на постійний головний біль з протіканнями під мийкою.
Підключити зворотний осмос своїми руками — цілком посильне завдання для одного вечора, якщо є базові навички роботи з інструментом і трохи терпіння. Складність не в самому монтажі, а в дрібницях: правильному порядку картриджів, дренажі, зворотному клапані. Розберетесь з цим один раз — і система працюватиме роками, віддаючи лише заміну картриджів раз на пів року-рік та мембрани раз на два-три роки.