Підвісний унітаз — це вже не розкіш, а майже стандарт для тих, хто робить ремонт з нуля. Виглядає легко, прибирати під ним просто, а сама чаша кріпиться не до підлоги, а до спеціальної інсталяції в стіні. Але тут і починається головна складність — треба правильно змонтувати саму інсталяцію, бо від неї залежить, чи витримає конструкція вагу людини років через п’ять експлуатації.
Розповім, як це робиться на практиці, без зайвої теорії.
Що знадобиться для роботи
Перш ніж лізти в стіну, зберіть усе необхідне. Список не малий, але без цього нічого не вийде:
- інсталяція (рама) для підвісного унітаза — краще брати відомого бренду, типу Geberit, Grohe чи Cersanit;
- сама чаша унітаза з кнопкою змиву;
- перфоратор або дриль з ударним режимом;
- рівень (краще лазерний, але звичайний теж підійде);
- рулетка, карандаш;
- набір ключів та шестигранників;
- герметик санітарний;
- гофра або жорсткий патрубок для підключення до каналізації;
- гіпсокартон вологостійкий (для обшивки) або цегла для кладки короба.
Якщо плануєте робити короб з гіпсокартону, додайте профілі УД і КНАУФ, шурупи по металу та армувальну стрічку для швів.
Вибір інсталяції — на що дивитись
Інсталяції бувають двох типів: рамкові (на ніжках, стоять окремо) і блочні (кріпляться до несучої стіни). Для звичайної квартири з бетонними стінами підходить будь-який варіант, а от у приватному будинку з газоблоку краще брати рамкову — вона розподіляє навантаження на підлогу, а не на стіну.
Дивіться також на максимальне навантаження — стандарт 400 кг, цього вистачає з запасом. І звертайте увагу на висоту рами, вона регулюється, але діапазон у різних моделей відрізняється.
Ще один момент, про який часто забувають — довжина монтажних шпильок. У дешевих інсталяціях вони короткі, і якщо стіна товщенна через облицювання плиткою чи гіпсокартоном, унітаз просто не дотягнеться.
Підготовка місця монтажу
Спочатку визначаємо, де саме стоятиме унітаз. Стандартна відстань від стіни до осі випуску — 20-23 см, але дивіться інструкцію конкретної моделі, вони відрізняються.
Якщо стіна несуча бетонна — це ідеальний варіант, туди можна кріпити рамку прямо. Якщо стіна з гіпсокартону або пінобетону — обов’язково використовуйте додаткові анкери або хімічні дюбелі, звичайні пластикові тут не тримають.
Розмітьте на стіні місця під кріплення рами, звірившись з інструкцією виробника — там завжди є шаблон з розмірами.
Монтаж інсталяції крок за кроком
Тут головне не поспішати, бо переробляти потім важче, ніж стіну довбати.
- Виставляємо раму по рівню — вертикально і горизонтально одразу, це найважче, бо рама важка і незручна.
- Кріпимо нижні опори до підлоги дюбелями (якщо це рамкова конструкція).
- Верхню частину фіксуємо до стіни через анкерні болти — зазвичай два або чотири, залежно від моделі.
- Підключаємо зливний бак до водопроводу — гнучкою підводкою або жорсткою трубою, тут вже на ваш смак.
- Регулюємо висоту чаші — стандарт 40 см від підлоги до верху унітаза, але можна зробити нижче або вище під конкретну людину.
- Перевіряємо, щоб усі з’єднання були герметичні, і тільки потім переходимо до підключення каналізації.
Момент, який часто пропускають — перед тим як зашивати раму в короб, обов’язково перевірте роботу зливного механізму кілька разів. Наповніть бак, злийте воду, подивіться чи немає протікань. Бо коли все вже зашито гіпсокартоном і облицьовано плиткою, доступу до бачка не буде, окрім кнопки змиву.
Підключення до каналізації
Випуск унітаза підключається до каналізаційного стояка через гофровану трубу або жорсткий патрубок. Гофра простіша в монтажі, вибачає невеликі неточності у розмітці, але жорсткий патрубок довговічніший і не так забивається з часом.
Кут нахилу труби має бути мінімальним, бажано горизонтальним — це важливо для нормального зливу. Якщо труба йде під сильним кутом вгору, вода може застоюватись.
Всі стики обов’язково обробляйте герметиком, навіть якщо здається що з’єднання щільне. Через рік-два сухий гумовий уплотнювач може дати мікротріщину, і тоді запах з каналізації буде проникати в туалет — неприємна історія, яку легко попередити на етапі монтажу.
Обшивка рами і облицювання
Коли рама стоїть, зафіксована і перевірена — можна зашивати. Найпростіший варіант — вологостійкий гіпсокартон на металевому каркасі. Робите короб навколо рами, залишаючи технологічний люк для доступу до кнопки змиву та ремонту бачка в майбутньому.
Швидший, але більш трудомісткий варіант — кладка з газоблоку або цегли. Такий короб міцніший, але важче потім щось переробити, якщо раптом зламається арматура зливного механізму.
Після зашивання короб облицьовують плиткою, як і решту стін у ванній. Тут вже питання дизайну, а не сантехніки.
Встановлення чаші унітаза
Останній етап — навісити саму чашу на виступаючі шпильки з рами. Заздалегідь одягніть на шпильки гумові прокладки-амортизатори, вони йдуть у комплекті з інсталяцією і гасять шум під час використання.
Прикладіть унітаз, з’єднайте з випуском каналізації через манжету, притисніть до стіни і закрутіть гайки хрест-навхрест, рівномірно з обох боків. Перетягувати не варто — фарфор може тріснути, особливо якщо трапиться дешевий китайський виріб з тонкими стінками.
Наостанок встановіть кнопку змиву — вона монтується в спеціальний виріз на панелі короба і підключається до штоків зливного механізму. Тут важливо правильно виставити глибину штоків, бо якщо переплутати — кнопка або не натискатиметься, або змив буде працювати некоректно.
Типові помилки новачків
Найчастіша проблема — недостатньо міцне кріплення рами до стіни. Люди економлять на анкерах або лінуються бити глибокі отвори, а потім унітаз хитається чи навіть відривається від стіни при навантаженні.
Друга помилка — забувають про технологічний люк для доступу до бачка. Коли через рік ламається кнопка змиву або механізм зливу, доводиться довбати плитку заново.
Третя — неправильний нахил каналізаційної труби. Здається дрібницею, а насправді потім постійні засмічення і неприємний запах.
І ще момент — деякі майстри-початківці забувають про звукоізоляційні прокладки на шпильках, через що кожен спуск води чутно по всій квартирі.
Встановлення підвісного унітаза своїми руками — задача реальна навіть для людини без досвіду в сантехніці, головне не поспішати на етапі монтажу рами і уважно читати інструкцію конкретного виробника, бо деталі відрізняються. Якщо все зробити правильно, конструкція служитиме десятиліттями без проблем, а виглядатиме сучасно і компактно.