Прес-обжимні кліщі коштують від 2000 гривень і вище, а якщо потрібна робота з різними діаметрами — доведеться купувати ще й насадки. Для одноразового ремонту вдома це просто невигідно. На щастя, металопластик чудово з’єднується компресійними фітингами — без пресування, без нагріву, без спецінструменту. Достатньо двох розвідних ключів і трохи акуратності.
Чому взагалі можна обійтися без інструменту
Металопластикова труба складається з шару алюмінію між двома шарами поліетилену. Вона не потребує зварювання чи пресування під високим тиском, як металеві або поліпропіленові аналоги. Для неї достатньо механічного стиснення — і саме на цьому принципі працюють компресійні (цанговi) фітинги.
Такий фітинг складається з корпуса, розрізного кільця (цанги) та накидної гайки. Труба вставляється в корпус, гайка накручується — і цанга стискає стінку труби, притискаючи її до корпуса. Герметичність забезпечують гумові кільця всередині фітинга. Ніякого пресу для цього не потрібно, все затягується руками та ключем.
Мінус тут один — з’єднання виходить трохи об’ємнішим за пресове і коштує дорожче в перерахунку на одну точку з’єднання. Але для домашньої сантехніки, де таких точок за раз потрібно 5-10, різниця в бюджеті мінімальна.
Що знадобиться для роботи
Список інструментів тут короткий, і це головна перевага способу:
- труборіз для металопластику або гострий канцелярський ніж;
- калібратор (розширювач) — невелика насадка, яка вирівнює торець труби зсередини і ззовні;
- два розвідні або ріжкові ключі відповідного розміру;
- сам компресійний фітинг з набором кілець;
- фум-стрічка або лляна підмотка — про всяк випадок, хоча на справному фітингу вона зазвичай не потрібна.
Калібратор іноді продають разом із трубою чи фітингами як бонус. Якщо його немає — можна купити окремо, коштує він копійки порівняно з прес-кліщами. Без нього різьба гайки просто не сяде рівно, і з’єднання підтікатиме.
Покрокове з’єднання труби з фітингом
Спочатку труба обрізається строго перпендикулярно. Тут головна помилка новачків — різати під кутом або м’яти трубу труборізом-«ножицями» так, що край сплющується. Якщо край нерівний, цанга не притисне трубу рівномірно по колу, і в цьому місці рано чи пізно з’явиться крапля.
Далі на трубу надівається накидна гайка фітинга, потім розрізне обтискне кільце (гострим краєм у бік труби, тупим — до гайки, хоча в більшості моделей це вже неможливо переплутати через конструкцію). Після цього торець труби калібрують — вставляють калібратор і прокручують кілька разів, щоб зняти можливі задирки й трохи розширити отвір.
Труба насаджується на штуцер фітинга до упору. Тут важливо саме “до упору” — якщо труба сяде не повністю, гумові ущільнювальні кільця не потраплять у потрібну зону, і з’єднання буде негерметичним навіть при сильно затягнутій гайці.
Останній крок — накручування гайки на корпус фітинга. Спочатку рукою, до відчутного опору, потім ключем ще на пів-оберта чи оберт. Перетягувати не варто — пластиковий корпус фітинга може тріснути, особливо на морозі чи при використанні дешевих китайських виробів.
Типові помилки при монтажі без пресу
Найчастіше проблеми виникають не через сам метод, а через поспіх. Ось із чим стикаються найчастіше:
Труба вставлена не до кінця — найпоширеніша причина протікання. Візуально здається, що все на місці, а насправді труба не дійшла на 3-4 мм до упору, і кільце просто не працює як слід.
Забутий калібратор. Здається, що можна пропустити цей крок, якщо труба й так рівна. Але навіть невелика задирка на внутрішній стінці не дає трубі щільно сісти на штуцер.
Перетягнута гайка. Логіка “чим сильніше — тим надійніше” тут не працює. Цанга розрахована на певний момент затягування, після якого вона просто продавлює труб глибше, ніж потрібно, деформуючи прохідний переріз.
Повторне використання обтискного кільця після розбирання. Якщо фітинг вже стояв і його розкрутили для перевірки — кільце краще замінити. Воно вже прийняло форму труби один раз, і повторний обтиск може не дати потрібної герметичності.
Які фітинги обирати
На ринку зустрічаються фітинги з латунним корпусом і з силуміну (сплав алюмінію). Різниця в ціні відчутна — латунні дорожчі в півтора-два рази, зате служать десятиліттями і не бояться постійного контакту з водою. Силумінові з часом можуть окислюватися зсередини, особливо якщо вода жорстка або з домішками.
Для прихованого монтажу — під стяжкою, у стіні — варто брати тільки латунь і бажано відомого виробника типу Valtec, Uponor чи TIM. Переплата тут виправдана: розкривати стіну через протікання набагато дорожче.
Для тимчасових з’єднань, зовнішньої розводки чи там, де є доступ для періодичного огляду, цілком підійдуть і бюджетніші варіанти. Головне — перевіряти комплектацію: гумові кільця повинні бути рівними, без тріщин чи деформацій ще в упаковці.
Перевірка з’єднання після монтажу
Одразу після збирання систему варто опресувати — тобто подати воду під тиском і подивитися, чи немає крапель. Робити це краще при кімнатній температурі, оскільки на морозі пластик поводиться інакше, і гарантії щільного прилягання менше.
Перевіряти треба не одразу після пуску води, а через 15-20 хвилин. Деякі невеликі протікання проявляються не миттєво, а коли труба трохи “розігрівається” від потоку і незначно змінює геометрію.
Якщо крапля все ж з’явилась — перше, що варто спробувати, це підтягнути гайку ще на чверть оберта ключем. Якщо це не допомогло за 5 хвилин — розбирати, перевіряти положення труби і стан кільця, а не продовжувати підкручувати до нескінченності.
Коли без інструменту все ж не обійтись
Якщо йдеться про масштабну розводку опалення в приватному будинку з десятками з’єднань, різниця в ціні на фітинги (компресійні дорожчі за пресові в перерахунку на з’єднання) може вилитись у суттєву суму. У такому випадку прес-кліщі, навіть куплені на один проект, іноді окупаються швидше.
Також компресійні фітинги трохи більші за габаритами, ніж пресові. Якщо труба йде впритул до стіни в вузькій ніші чи штробі, це може стати проблемою суто фізично — фітинг просто не влізе.
У решті випадків — для ремонту у ванній, підключення змішувача, заміни ділянки труби на кухні — компресійне з’єднання цілком надійне рішення. Правильно зібране, воно служить не гірше пресового і не потребує спецінструменту, який потім припадатиме пилом на балконі.
Головне тут — не економити на калібраторі і не поспішати з обрізкою труби. Ці дві дрібниці визначають 90% успіху всього з’єднання, і саме на них найчастіше “спотикаються” ті, хто робить це вперше.