Раковина — це той елемент сантехніки, з яким доводиться возитись найчастіше. Труби протікають, кріплення розхитуються, а іноді просто хочеться оновити ванну і поставити щось нове замість старого умивальника з тріщинами. Хороша новина: встановити раковину самостійно реально навіть без досвіду. Головне — розібратись з послідовністю дій і не поспішати на етапі кріплення.
Розповім, як це робиться на практиці, з нюансами, які зазвичай ніде не пишуть, а дізнаються вже в процесі.
Які інструменти та матеріали знадобляться
Перш ніж лізти в стіну з дриллем, варто зібрати все необхідне. Бо бігати за забутим дюбелем посеред ремонту — та ще морока.
Знадобиться:
- сама раковина (тюльпан, підвісна, накладна чи вбудована в тумбу — залежно від вибору);
- кронштейни або гачки для кріплення (часто йдуть у комплекті, але не завжди якісні);
- дюбелі й саморізи, підходящі під матеріал стіни;
- сифон з переливом;
- гнучкі підводки для холодної та гарячої води;
- герметик санітарний (силіконовий, білий або прозорий);
- рівень будівельний, краще лазерний, але звичайний теж підійде;
- дриль або перфоратор — залежить від стіни, цегла й бетон вимагають перфоратора;
- набір гайкових ключів, викрутки, рулетка, карандаш.
Якщо ставите раковину на п’єдесталі чи тумбі, додатково потрібні кріплення для тумби і, можливо, силіконовий герметик для стику зі стіною.
Демонтаж старої раковини
Тут все просить акуратності, а не швидкості. Спочатку перекривають воду — краще на загальному вводі в квартиру, ніж шукати окремі вентилі, які іноді просто не працюють роками.
Далі відкручують гнучкі підводки від змішувача, зливають залишки води з сифону в підготовлену ємність (буде брудна вода, готуйте ганчірку). Після цього демонтують сифон і від’єднують раковину від кріплень — зазвичай це два-чотири болти або гачки в стіні.
Стару раковину знімають і одразу перевіряють стан труб та стіни під нею. Часто виявляється, що там треба підлатати штукатурку або замінити ділянку труби — про це варто подумати заздалегідь, а не після монтажу нової сантехніки.
Розмітка та підготовка стіни
Це найважливіший етап, від якого залежить, чи раковина стоятиме рівно, чи одразу почне хилитись набік.
Стандартна висота від підлоги до верхнього краю умивальника — 80-85 см, але це орієнтир, не догма. Якщо у сім’ї є діти або люди високого зросту, висоту коригують під конкретні потреби. Я зазвичай раджу приміряти висоту на око, стоячи біля стіни — так одразу видно, чи комфортно буде митись.
Раковину прикладають до стіни, відмічають карандашем місця під кріплення, перевіряють рівнем горизонталь. Тут не варто лінуватись і “приблизно на око” — навіть невелике відхилення в 3-5 мм на широкій раковині буде помітним і вода з неї буде стікати нерівномірно.
Свердлять отвори під дюбелі відповідного діаметра. Для цегляної або бетонної стіни підійдуть звичайні пластикові дюбелі 8-10 мм, для гіпсокартону — спеціальні “бабочки” або хімічні анкери, бо звичайний дюбель просто провалиться всередину порожньої стіни.
Монтаж кронштейнів і встановлення раковини
Кронштейни закручують у підготовлені отвори, перевіряючи, щоб вони сиділи міцно і не хиталися. Якщо раковина важка (кам’яна чи чавунна, наприклад), краще підстрахуватись і використати анкерні болти замість звичайних дюбелів — вага там серйозна, і звичайне кріплення просто не витримає.
Раковину вішають на кронштейни або закручують гачки-кріплення знизу — залежно від конструкції моделі. Після цього ще раз перевіряють рівень, бо навіть ідеально розмічена стіна не гарантує, що раковина сяде рівно з першого разу — трапляються люфти в самому кріпленні.
Якщо конструкція передбачає додаткову опору на тумбу чи п’єдестал, спочатку встановлюють опору, а вже потім садять раковину зверху, фіксуючи через отвори в задній стінці.
Підключення сифону та води
Сифон збирають за інструкцією — зазвичай це просто, деталі накручуються одна на одну через гумові прокладки. Головне не перетягнути з’єднання, бо пластикові гайки легко тріскають від надмірного зусилля. Достатньо закрутити рукою і трохи підтягнути ключем, без фанатизму.
Гофру або трубу від сифону підводять до каналізаційного випуску в стіні чи підлозі. Тут важливо, щоб з’єднання було герметичним, інакше запах з каналізації буде проникати у ванну кімнату — неприємна ситуація, з якою стикаються багато хто після невдалого монтажу.
Гнучкі підводки підключають до змішувача з одного боку і до вентилів гарячої й холодної води з іншого. Прокладки в місцях з’єднання обов’язкові — без них навіть найякісніша підводка почне підтікати за кілька днів.
Після підключення відкривають воду і перевіряють усі стики на протікання. Краще постелити під раковиною сухий рушник чи газету — так одразу помітно, якщо десь скраплюється вода.
Герметизація та фінальні штрихи
Стик між раковиною і стіною обов’язково проходять силіконовим герметиком. Це не косметична дрібниця, а захист від вологи, яка інакше просочується за раковину і провокує грибок на стіні. Наносити герметик краще тонким рівним швом, змочивши палець водою з милом — так шов виходить гладким без затирань і патьоків.
Змішувач перевіряють на стійкість — якщо він трохи хитається, підтягують кріплення знизу через отвір для подачі води.
Наостанок ще раз перевіряють усі з’єднання під навантаженням: наповнюють раковину водою до краю і зливають одним махом, спостерігаючи за сифоном і трубами. Це найкращий тест, який показує реальні проблеми, а не просто крапельне протікання при слабкому напорі.
Типові помилки, яких варто уникати
Найчастіше новачки припускаються таких помилок:
- ставлять раковину без урахування нахилу труби каналізації, через що вода застоюється в сифоні;
- використовують звичайні дюбелі для гіпсокартону замість спеціальних кріплень, і за пару місяців раковина просто вилітає зі стіни;
- перетягують пластикові з’єднання сифону, через що з’являються тріщини;
- забувають перевірити рівень перед остаточним закручуванням кронштейнів;
- економлять на герметику або наносять його неохайно, залишаючи щілини, куди потрапляє вода.
Кожна з цих помилок виправна, але краще уникнути їх з самого початку, ніж потім переробляти роботу.
—
Встановити раковину своїми руками — задача, з якою справляється навіть людина без досвіду в сантехніці, якщо діяти послідовно і не економити час на розмітці та перевірці рівня. Головні секрети успіху тут прості: якісні кріплення під тип стіни, акуратна герметизація і уважна перевірка всіх з’єднань під реальним навантаженням води. Якщо все зроблено правильно, раковина прослужить довгі роки без протікань і розхитувань.