Насос не піднімається, трос напнутий як струна, а зверху тільки й чути звук натуги — знайома ситуація для тих, хто хоч раз обслуговував свердловину самотужки. Перше бажання — смикнути сильніше. Не варто. Саме так найчастіше обривають кабель або трос, і тоді дістати насос стає в рази складніше.
Бурова техніка для приватного будинку — це недешево і не завжди доступно, особливо якщо свердловина десь на дачі за містом. Але в 80% випадків насос реально дістати власними руками або силами двох-трьох чоловіків, без виклику спецтехніки. Питання тільки в тому, як саме він застряг і чим це викликано.
Чому насос застряє
Причин зазвичай кілька, і важливо розуміти яка саме ваша — від цього залежить метод порятунку.
Найпоширеніша — обсипання стінок свердловини. Пісок, глина чи дрібні камінці потрапляють у зазор між насосом і обсадною трубою, і насос ніби заклинює в цій пастці. Особливо часто це трапляється у свердловинах на пісок, де стінки нестабільні, або якщо обсадна колона встановлена з порушеннями.
Друга причина — корозія. Металева обсадна труба з часом іржавіє зсередини, утворюються напливи та нерівності. Насос піднімається рік за роком нормально, а потім раптом чіпляється за такий наріст і все, ні туди ні сюди.
Буває й банальніше — перекіс. Якщо трос закріплений нерівно або насос під час опускання зачепився боком, він може встати під кутом і заклинити між стінками труби. Особливо це стосується довгих і вузьких свердловинних насосів у трубах діаметром 100-125 мм, де запасу простору майже немає.
І окремо варто згадати обрив троса чи кабелю — коли насос вже впав на дно, і дістати треба не застряглий, а взагалі впущений агрегат.
Що робити в першу чергу
Перед тим як братися за інструменти, зупиніться і подумайте тверезо.
Не смикайте різко. Кожен ривок збільшує ризик обриву кабелю живлення або троса. А якщо обірветься кабель — насос лишиться у свердловині назавжди без сторонньої допомоги, бо триматися вже буде нічим.
Спробуйте обережно покрутити насос за трос — легенько, по колу, на пів оберту в один бік, потім у інший. Часто цього достатньо, щоб зрушити його з місця, якщо причина в невеликому перекосі.
Якщо є можливість — увімкніть насос на кілька секунд (якщо він ще підключений і не пошкоджений). Вібрація від роботи двигуна іноді сама вибиває його з заклинювання. Це працює, коли справа в піску чи дрібному сміттю навколо корпусу.
Метод розхитування і вертикальних поштовхів
Це базовий спосіб, який рятує в більшості випадків із замуленням чи піском.
Беремо трос (або трубу, якщо насос на трубі) і починаємо ритмічно смикати вгору-вниз невеликими амплітудами, сантиметрів по 10-15. Не ривками на всю силу, а рівномірно, ніби намагаєтесь розхитати цвях у дошці. Часто за 15-20 хвилин такого розхитування насос піддається і потихеньку йде вгору.
Якщо піднімається туго, чергуйте: трохи вгору — потім різко відпустіть на пару сантиметрів вниз. Ця “відбивна” техніка непогано працює саме проти піщаних заторів, бо струшує частинки з корпусу насоса.
Двоє людей роблять це значно ефективніше за одного — поки один тримає натяг, другий контролює трос біля устя свердловини і слідкує, щоб той не перехльостувався.
Якщо застряг через іржу або наріст на трубі
Тут розхитування може не допомогти, бо проблема не в піску, а в фізичній перешкоді на стінці труби.
Спробуйте залити зверху трохи звичайного оцту або спеціального засобу проти накипу й іржі — так, як дивно це не звучить, легка кислота здатна трохи розм’якшити іржаві напливи за кілька годин очікування. Це не панацея, але як допоміжний метод перед повторною спробою розхитування — працює непогано.
Якщо є доступ до компресора чи насоса для подачі повітря під тиском — можна спробувати промити зону затору струменем води чи повітря зверху. Це збиває дрібний сміттєвий наліт і полегшує рух.
Використання лебідки чи талі
Коли рук уже не вистачає, а розхитування результату не дає, підключаємо механіку.
Ручна лебідка або навіть звичайний домкрат з тросовою тягою здатні дати той рівномірний та контрольований натяг, якого руками не досягти. Важливо: тягнути треба повільно, з паузами кожні кілька сантиметрів, перевіряючи чи не застряг насос знову вище.
Деякі майстри використовують триногу над устям свердловини з блоком — це дозволяє тягнути насос строго вертикально, без перекосу. Саморобна тринога зі старих труб чи брусів цілком підійде, головне забезпечити стійкість конструкції, бо навантаження може бути чималим.
Якщо трос обірвався і насос впав на дно
Ситуація неприємніша, але теж вирішувана без бурової.
Існують спеціальні захвати-«кішки» для риболовлі насосів зі свердловин — по суті це трос із розкладними гачками на кінці. Опускаєте такий гачок вниз, обережно намацуєте корпус насоса чи вушко кріплення троса, і намагаєтесь зачепити.
Якщо спеціального захвату немає, можна виготовити саморобний варіант з кількох сталевих гачків, приварених або прикручених по колу до металевого стрижня. Опускається це на міцному тросі чи сталевому кабелі.
Ще один варіант — магнітна вудка потужністю від 200 кг, якщо насос металевий і має достатню масу для утримання. Для пластикових корпусів це не спрацює, а от для металевих «Водолеїв» чи подібних моделей — цілком реальний спосіб.
Робота ця вимагає терпіння. Іноді на витягування впалого насоса йде кілька годин спроб зачепити гачком потрібне місце наосліп.
Коли краще викликати майстра
Якщо свердловина глибока (понад 30-40 метрів), а насос важкий — ризик пошкодити обсадну трубу власними спробами зростає. Погнута чи проколота обсадна колона — проблема набагато дорожча за виклик фахівця з профільним обладнанням.
Також варто зупинитися й покликати спеціалістів, якщо:
- кілька спроб розхитування і витягування не дали результату;
- відчувається, що насос застряг дуже щільно, майже без люфту;
- обсадна труба старого зразка, азбоцементна чи інша крихка;
- немає впевненості у міцності троса чи кріплень, якими намагаєтесь тягнути.
Профільні бригади мають гідравлічні витягувачі і досвід, який дозволяє оцінити ситуацію швидше за кілька спроб навмання.
Як убезпечитися надалі
Використовуйте трос з певним запасом міцності, а не той, що йшов у комплекті «про всяк випадок» — часто виробники економлять саме на цьому.
Раз на рік-два піднімайте насос для профілактичного огляду, навіть якщо він працює справно. Це дозволяє вчасно помітити початок замулення чи корозії обсадної труби, поки ситуація не дійшла до заклинювання.
Кріпіть трос і кабель окремо, а не одним пучком — так менше шансів, що при витягуванні пошкодиться проводка живлення.
Витягнути занурювальний насос зі свердловини без бурової техніки цілком реально в переважній більшості випадків. Головне — не поспішати, діяти послідовно і не боятися звернутися до фахівців, якщо власні спроби не дають результату протягом кількох годин. Іноді дешевше і безпечніше заплатити за виклик бригади, ніж ризикувати обсадною трубою чи новим насосом через невдалу самодіяльність.