Лічильник води — штука нехитра, і якщо руки хоч трохи звикли до розвідного ключа, поставити його самостійно цілком реально. Заощадите і на виклику сантехніка, і на нервах — бо чекати майстра з ЖЕКу іноді доводиться тижнями. Розповім, як зробити все правильно, з першого разу, без потопу на кухні чи в санвузлі.
Що знадобиться перед початком
Перш ніж лізти під раковину чи в стояк, зберіть інструмент і матеріали. Список невеликий, але без чогось із цього робота затягнеться:
- сам лічильник (крильчастий або тахометричний — для квартири зазвичай беруть саме такий, діаметром 15 мм);
- два кульових крани — до і після лічильника;
- фум-стрічка або лляна пакля з пастою;
- розвідні ключі на 24 і 32;
- герметик санітарний, ганчірка, відро;
- фільтр грубого очищення (не обов’язково, але бажано — продовжить життя лічильнику).
Про сам лічильник варто сказати окремо. У магазинах їх десятки моделей — від дешевих китайських за 250 гривень до брендованих Apator чи Metron, які коштують у три-чотири рази дорожче. Різниця не тільки в ціні, а й у похибці вимірювання та терміні служби до повірки. Якщо плануєте ставити раз і на довго — краще взяти щось перевірене, а не найдешевше, що трапилось на очі.
Підготовка: перекрити воду і злити систему
Перше і головне — перекрийте стояк. Найчастіше це робиться загальним краном у під’їзді чи у власному вводі, якщо у вас приватний будинок. Якщо крана немає взагалі (буває в старих будинках), доведеться викликати аварійку — самому тут ризикувати не варто.
Після того як вода перекрита, відкрийте найближчий кран у квартирі — злийте залишки з труби. Заодно перевірте, чи справді вода не тече — інакше весь подальший процес перетвориться на боротьбу зі струменем під тиском.
Далі — розбираємо ділянку труби, куди буде вставлятися лічильник. Зазвичай це місце одразу після вводу в квартиру, до розгалуження на кухню і ванну. Якщо труба металева і давно не чіпалась, різьба може прикипіти — тут допоможе WD-40 і трохи терпіння, а не сила в чистому вигляді, бо різьбу легко зірвати.
Покрокове встановлення лічильника
Коли ділянка труби звільнена, можна переходити безпосередньо до монтажу.
- Нарізаємо різьбу або готуємо кінці труби. Якщо труба поліпропіленова, знадобиться американка (роз’ємне з’єднання) з обох боків лічильника — це дозволить у майбутньому зняти прилад без розрізання труби.
- Встановлюємо перший кульовий кран — той, що буде перед лічильником, з боку стояка. Різьбу обов’язково обмотуємо фум-стрічкою за годинниковою стрілкою, щоб при закручуванні вона не розмотувалась.
- Монтуємо сам лічильник. Тут важливий нюанс — стрілка на корпусі приладу показує напрямок руху води. Якщо переплутати сторони, лічильник або не крутитиметься, або показуватиме неправильні дані. Перевіряйте двічі, перш ніж затягувати з’єднання остаточно.
- Ставимо другий кран — після лічильника, ближче до розводки квартирою.
- Затягуємо всі з’єднання розвідним ключем, але без фанатизму — пластикові корпуси кранів і лічильників не люблять надмірних зусиль. Перетягнете — трісне корпус, і доведеться купувати новий.
- Відкриваємо воду поступово. Спочатку трохи прикриваємо крани, даємо воді заповнити систему, слухаємо — чи немає шипіння чи капання в місцях з’єднань. Якщо все сухо — відкриваємо повністю.
Якщо після перших хвилин роботи з’єднання підтікає — не панікуйте. Найчастіше причина в недостатній кількості пакляної намотки або перекошеній прокладці. Перекриваєте воду знову, підтягуєте або перемотуєте — і пробуєте ще раз.
Куди звертатися для опломбування
Ось тут багато хто зупиняється на півдорозі — поставив лічильник, а він досі “не рахується” офіційно. Без пломби прилад юридично не існує для водоканалу, і платити доведеться по нормативу, ігноруючи фактичні покази.
Після монтажу телефонуєте у місцевий водоканал або керуючу компанію — залежить від регіону і того, хто у вас відповідає за облік води. Викликаєте представника для опломбування. Зазвичай це безкоштовно або коштує символічну суму, набагато меншу, ніж повний виклик сантехніка на встановлення.
Майстер приходить, перевіряє правильність монтажу, звіряє серійний номер лічильника з паспортом приладу і ставить пломбу на з’єднання перед лічильником (там, де стоїть перший кран). З цього моменту прилад офіційно на обліку, і покази з нього приймаються для розрахунку оплати.
Тримайте паспорт лічильника і акт опломбування — знадобляться при подальшій повірці, яка для більшості моделей проводиться раз на 4-6 років.
Типові помилки при самостійному встановленні
Найчастіша помилка — це переплутана сторона потоку. Ставлять лічильник “на око”, не звіряючи стрілку з напрямком руху води, а потім дивуються, чому прилад не крутиться або крутиться в зворотному напрямку.
Друга біда — економія на кранах. Дехто вважає, що можна обійтись без крана перед лічильником, мовляв, “загальний стояковий кран і так є”. Але коли доведеться міняти лічильник через кілька років (а міняти доведеться — термін повірки не гумовий), без окремого крана перекривати доведеться весь стояк, турбуючи сусідів по під’їзду.
Ще один момент — це неправильна намотка фум-стрічки. Якщо намотати проти різьби, при закручуванні вона просто злетить, і герметичність з’єднання буде під питанням. Здається дрібницею, а насправді саме через це найчастіше течуть свіжо поставлені лічильники.
І окремо варто згадати про горизонтальне встановлення. Більшість побутових лічильників розраховані на роботу саме в горизонтальному положенні труби — якщо поставити на вертикальну ділянку, похибка вимірювання зросте, і показники будуть некоректними. Перед покупкою уточнюйте у продавця, для якого положення розрахована конкретна модель.
Коли краще все-таки викликати майстра
Якщо труби в квартирі старі, іржаві, а різьба на них давно перетворилась на суцільний моноліт іржі — тут самостійна робота може закінчитись зірваною різьбою і потопом у сусідів знизу. У таких випадках справді дешевше і безпечніше викликати спеціаліста, який працював з подібними ситуаціями не раз.
Також варто задуматись про виклик майстра, якщо у вас металопластикові труби і немає досвіду роботи з пресовими фітингами — тут потрібен спеціальний прес-інструмент, який навряд чи валяється вдома просто так.
Встановити лічильник води самостійно — задача цілком під силу людині, яка хоч раз тримала в руках розвідний ключ. Головне — не поспішати, перевіряти напрямок стрілки на корпусі приладу, не економити на кранах з обох боків і не забувати про опломбування після монтажу. Витрати часу — година-півтори, витрати грошей — у рази менші, ніж виклик сантехніка під ключ. А результат той самий: працюючий, офіційно врахований лічильник, який рахує рівно стільки води, скільки ви справді використали.